Опубликовано 12.06.2017 по предмету Литература от Гость >> <<

План і цитати до образу Чіпки

Ответ оставил Гость

Цитати
1йшов молодий чоловік."Не багатого роду!" — казала проста свита, накинута наопашки, —"та чепурної вдачі", — одмовляла чиста, біла, на грудях вишиванасорочка, виглядаючи з-під свити. Червоний з китицями пояс теліпався до колін, ависока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала пропарубоцьку вдачу...2Ішов справді парубок. На перший погляд — йому, може, літ додвадцятка добиралося. Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі,де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где попялось тонке, якпавутиння, волоссячко. Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні каріочі — теж гострі; лице довгообразе — козаче; ні високого, ні низького зросту, —тільки плечі широкі, та груди високі... Оце й уся врода. Таких парубків часто йгусто можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в цього неабияке —дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайнасміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою тугою...3Парубок плівся повагом, позакладавши руки назад себе; позиравнавкруги своїми блискучими очима; іноді зупинявся й довго розглядав зелененивя.4Ай дитина ж то вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате,розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. 5Чіпка, як його звали, — нетакий, ні! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: "Подай, Чіпко, води!"або — ножа, або — веретено... — то він і почне: "А де ж воно лежить, чистоїть?" Отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагомподасть... Мотря за це не любила Чіпки. — "Десь Чіпка у нас буде дужевелике ледащо! — жаліється Оришці: — йому як що робити, то треба за тижденьзагадувати, щоб роздумався..." А іноді було й буханця уліпить Чіпці вспину, щоб довго "не роздумував"... Тоді Чіпка руки опустить, реве навсю хату... Є, значить, робота бабі! Оришка справді душі не чула в Чіпці: такйого любила й жалувала! І цяцьок йому надає, й іграшок яких там — поливяногопівника, свистілочку, а їсти — сама не доїсть — йому зоставляє...6Як підріс Чіпка — став бігати, то вибіжить було з двору на вигін,та прямо до дітвори так і чеше. Так же . й дітвора його не приймає. Заразпочнуть з його глузувати, щипати, а іноді побють та й проженуть...7Чіпка був "виродок"... Як же Чіпку прийняти дітям доіграшки?! Хіба, щоб поглумитися...8білоголовий, миршавенький хлопчик.9Побіжать, оступлять кругом. То це ззаду хто-небудь і скубне Чіпкуза чорне волосся. Окрутнеться Чіпка, насупить брови, скривиться, тільки очимасвітить... Злі Чіпчині очі, та недобрі й діти, що довели до того. Понуро йгостро дивиться на них Чіпка. А ті — за боки беруться зо сміху...10За ним другий, третій. Повертається Чіпка на всі боки в крузі, якведмідь на цепу, а хлопці регочуться та за чуприну смичуть — аж поки нерозплачеться Чіпка. Тоді візьмуть та й проженуть його геть.11Чіпка мав добру память  з неї ніколи не виходиладумка, що він "виродок"; він ніколи не забував бабиної ради... Собіна лихо, рядом з добрими думками, в малому серці ворушилося щось недобре,невпокійне... Розбуджене, воно не давало йому забутися, ніколи не прощалонікого, коли бачило яку помилку... І росло лихо в його серці — і виростало догарячої відплати, котра не зна ні впину, ні заборони... Не було тоді нічого,перед чим би він оступився; яка б страховина перед ним не вставала — не злякатиїй його відважного духу, упертої думки, палкого серця... Такому нема на світінічого такого, чого б він злякався. Ні бог, ні люди не страшні йому... Богстрашний злому, а Чіпка дума, що він добрий, а лихі люди його дратують...