Твір на тему вільний дух народу ще тлів під попелом неволі
Зразок твору: Воля до життя на прикладі оповідання М. Коцюбинського «Дорогою ціною»4.01.2010 Дорогою ціноюздобували волю українці, багато чого довелося їм випробувати. Були і«збасаманені сині хребти», були і кулі в тілі, було й загублене життя,був і розпач, була і смерть. Коли я читаю оповідання М. Коцюбинського«Дорогою ціною», то мені здається, що це я тікаю разом з ними відкріпаччини, що я теж відчуваю голод, біль, страждання, що це я разом зними намагаюся вижити і перемогти. І здобути волю.Що може бути краще за волю? Колидихаєш вільно, на повні груди, коли не наглядають за тобою прискіпливіочі пана, коли поряд з тобою та людина, яку ти без тями кохаєш. І нетреба критися, а можна вийти в поле — і заспівати, заспівати так, щобпочули гори і підспівували тобі своїми дужими голосами, заспівати так.щоб сонце здивовано подивилося зверху, ніби питаючи: що то воно є? Оце іє воля, справжня воля. Але як ЇЇ здобути? Зброєю? Ні. Уся влада на боціпана. Не встигнеш ти й оком моргнути, як тебе або посадять у в’язницю,або вб’ють.Тому і тікали люди, тікали до Туреччини,бо несила вже було терпіти панське ярмо — дуже воно муляло шию — бо«вільний дух народу ще тлів під попелом неволі». Цей дух підіймав і гнавподалі від кривди, від знущань, від постійного страху, гнав з надієюхоч в останні хвилини життя побачити, що таке воля.Серед таких людей були Соломія та Остап.Мов птахи з широко розгорнутими крилами, вони знялися з місця у пошукахвільного життя. Адже вдома навіть сподівань на це немає: за бунтарськийдух приишовся не до двору Остап, живе з нелюбом Соломія, бо так схотівпан. Яке вже може бути щастя?! Щастя без волі — нещастя. Вільний духОстапа йде від діда, від його «билинь-казок» «про Січ, про козацтво, проборотьбу з панами за волю». Саме Коліївщина надихає двадцятирічногохлопця йти шукати волю. Але в Остапа є кохана, яка вирішує всуперечусьому з’єднати долі. Вони йдуть разом, а веде їх чарівне слово — воля.Адже тільки вона може дати їм усе, чого вони так домагаються: і шастябути поряд, і домівку, і господарство, і незалежність.Але до волі нелегкий шлях.Скільки довелося пережити цим людям, скільки довелося пережити всьомуукраїнському народові! Спочатку стають на перешкоді козаки, бо царськийуряд намагався будь-що розшукати втікачів і жорстоко карав їх. Невдається закоханим з першого разу переправитися за кордон. Але долядарує їм ше одну можливість. Які вони щасливі, що нарешті знайшли те, щошукали — волю. Проте сліпа куля наздоганяє Остапа. Скільки ж можназносити знущань, коли вже життя змилується над ними?!І ось тут виявляється героїчний духСоломії. Вона йде шукати шлях, щоб вибратися з плавнів, але відчуває, щозаблукала. Де він. її Остап, поранений та кинутий? Проте Соломія невідступає від своєї мети — знайти його, знайти будь-що: хай палаютьплавні, хай навіть смерть чекає за плечима. Ось вона воля до життя, волядо щастя. Тому стільки відчаю, ненависті в діях Соломії, коли водаламає очерет: «Соломія накинулась на нього і почала трощити зі злості,як свого ворога».Але й Остап нездається, хоч і тяжко поранений. У цей час він намагається відбити своєжиття у вовка. Для цього не обов’язково мати рушницю. Потрібні лишекілька краплин води та велика воля до життя. Ця велика воля до життя ідопомагає знову зустрітися двом кохаючим серцям. Ця велика воля до життянадає Соломії снаги працювати, щоб виходити Остапа, поставити його наноги. А коли турецька варта забирає його, ця велика воля до життязумовлює напад Соломії разом з Іваном Котигорошком на неї, щоб звільнитидорогу людину. Скільки потрібно мужності, героїзму, відваги, шоб пітина цей крок! Недарма ніби з казки приходить на сторінки оповідання ІванКотигорошок, який прагне усюди й завжди допомагати Соломії.Так, український народбез боротьби не здається, як не здавалася Соломія, як не здавалися іОстап, і Іван, і тисячі подібних до них людей. Можливо, вони і неперемогли, але вказали шлях до волі, тяжкий шлях, на якому чекає багатовипробувань. Але цей шлях потрібно було пройти, навіть зі зброєю вруках, бо в його кінці чекала людей воля. Смерть перервала життяСоломії. Але залишилася пам’ять про неї, яка зігріває вже сивого діда:«Знов мене кличеш, Соломіє? Почекай, швидко прийду, не забарюся вже…» Цекличе Остапа вільна Соломія.Минуло багато років, іукраїнський народ здобув собі волю. Хоч і дорогою ціною, дуже дорогоюпіною. Але саме це, на мій погляд, і надає йому снаги берегти свою волю,свою незалежність, щоб потім не довелося її знову здобувати у нерівнійборотьбі. І тоді вже хто знає, яку ціну нам доведеться за неї платити…
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
