Вірш про грунт !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Нововік вплітає свої обмеженості.
Нині чергова – приреченість,
Бо щоб не бути патетиці Духу,
Треба рахувати речі,
Описувати їх, чудуватись «життям».
А у той час ти дозволяєш
Ввижанню асфоделів.
А у той час, що не має міри "тут",
Світло ідей відкидає тіні,
Які, нанизуючись, створюють путьНаверх.
Зодягнувши взуття та пішовши у ліс,
Воно грузне та квітне босоніжжю.
Повернувшись назад,
Відчувається заданістьРуху:
Мовби тихая течія,Та без Тиші,
Мовби берег чекання,Та все без ґрунту.
Оцени ответ
