Вірш про грунт !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Нововік вплітає свої обмеженості.
 Нині чергова – приреченість,
Бо щоб не бути патетиці Духу,
 Треба рахувати речі,
Описувати їх, чудуватись «життям».
 А у той час ти дозволяєш
 Ввижанню асфоделів.
А у той час, що не має міри "тут",
Світло ідей відкидає тіні,
Які, нанизуючись, створюють путьНаверх.
  Зодягнувши взуття та пішовши у ліс,
 Воно грузне та квітне босоніжжю.
Повернувшись назад,
Відчувається заданістьРуху:
 Мовби тихая течія,Та без Тиші,
Мовби берег чекання,Та все без ґрунту.

Оцени ответ
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!

Загрузить картинку