Твір на тему " Нелюди і люди в романі Ліни Костенко "Маруся Чурай"
У своєму романі в віршах «Маруся Чурай» письменниця Ліна Костенкопіднімає важливі життєві питання, серед яких збереження кращих людськихякостей, добро заради інших та розуміння поганого та хорошого у оточуючому нассвіті. Людина на протязі усього свого життя постійно зустрічається зрізноманітними труднощами, іноді навіть з жорстокістю та підлістю не тількисторонніх, але й досить близьких людей. І все-таки, не зважаючи на будь-якітруднощі, людина повинна знову і знову підійматися, закликаючи на допомогунебачені резерви сили і стійкості. Один раз витримати випробування – це замало,а ось витримувати випробування все життя, коли треба берегти гідність та честь– такого гідна лише справжня людина.Для того, щоб простежити, як жили герої історичного роману Л. Костенко убожевільному світі того часу, для того, щоб зрозуміти, хто з них не зрадив, несхибив собі, своєму високому призначенню бути справжньою людиною, требаперекинути своєрідний місток від сучасного до минулого.На мій погляд, основним критерієм оцінювання людини у творі є ставленнядо головної героїні твору Марусі людей під час судового процесу над дівчиною.Марусю звинувачує мити Гриця, Галя Вишняківна та Семен Горбань – люди, якіставляться до життя як до процесу збагачення. Під час суду мати Гриця спочаткунавіть визиває співчуття, бо що може бути найгіршим, ніж загибель сина. Аленадалі, дізнаючись зміст буття Бобренків, ми бачимо, що єдиною метою їхньогожиття залишилося збагачення. Хоча її чоловік і намагається стримати жінку узажерливості і егоїстичності, згодом він і сам стає таким же самим.Ще один свідок, який виступає на суді проти Марусі – це Галя Вишняківна.Ця особа пихата, обмежена і самовпевнена. Вона не вміє любити, усі людськіпочуття для неї заміняє нестримне бажання вийти заміж. Разом з нею жорстокістьдо Марусі виявляє Семен Горбань, бо дуже хоче догодити своєму багатому родичевіВишняку. Він і сам злодій, він ниций духом і обмежений, він не може зрозумітикрасу та глибину душі Марусі.Усіх цих людей поєднує ницість душ, убогість та дрібність існування. Дляцих персонажів немає нічого святого, бо в житті їхньому одна єдина мета – цезбагачення, збагачення будь-якою ціною. Розмірковуючи про них, досить важконазвати цих персонажів людьми, скоріш це нелюди, які втратили усе людське ізабули про одвічні суспільні цінності.m;ma-oP ؠ 5pt;margin-left:0cm;line-height:15.35pt;orphans: auto;widows: auto;-webkit-text-stroke-width: 0px;word-spacing:0px>А ось захищають Марусю представники козацтва, бо козацтво – це зовсімінший світ, в якому вже в той час був демократичний устрій з законами тазвичаями, в основу яких покладені кращі моральні надбання народу та справжнілюдські взаємовідносини. Відверто і красномовно виступив на суді Іван Іскра,який щиро та без відповідно кохав Марусю. Саме він привіз документ пропомилування Марусі, підписаний самим Богданом Хмельницьким. Іван добре розумів,що, стративши Марусю, кати знищать справжню красу мистецтва. А що ж буде далі?«А як тоді співатиме Полтава? Чи сльози не душитимуть її?» У відповідальниймомент Іскра здатний на лицарський і благородний вчинок. Він, гонець догетьмана, боїться на своєму шляху ворожої кулі або пастки, бо йому требадовести цю справу до кінця. «Якщо я впаду, – не врятована пісня, задушена пісняв петлі захрипить». Козаку притаманне благородство, не суєтне, не силуване, недемонстроване напоказ, але неодмінне. Іван характеризується поєднаннямчоловічої сили і вразливої душі. І саме в постаті Івана козаки у цьомутворі виступають як справжні люди, гідні цього високого звання, саме вонипротистоять нелюдам, для яких у житті немає нічого святого, окрім власногозбагачення.
