Продовження до казки про правду і кривду
. пан віддав йому сто карбованців і пару коней з коляскою та з кучером.Тоді той чоловікі думає: «Дай поїду ще до того города, де води нема: може, й то правда;може, дам я їм води». Сів та й поїхав до того города. Не доїжджаючи догорода кілька верст, зустрілась йому бабуся, що несла пару відер води накоромислі.— Що це ти, бабусю, несеш?— Воду, синочку.— Дай же й мені напитись.— Е-е-е, синочку! Я ж її несу за тридцять верстов; а поки щедійду додому, половину розхлюпаю; а сімя у мене велика, пропаде безводи.— Я от приїду у ваш город, наділю води на всіх, і буде тієї води з вас довіку.Вона йому дала напитись, а сама така рада стала та мерщій у город трюшком і розказала всім горожанам, що їде такий чоловік, що воду їм дасть. Горожани всі вийшли за город, назустріч тому чоловікові, з хлібом-сіллю і всякими подарунками. Як прийшов цей чоловіку город, найшов той кущ малини, що ріс посеред городу, викопав його — іпотекла вода відтіль по всьому городу. Горожани нагородили його ігрішми, і усяким добром, так що він етав тепер багатший від свогодядька. Далі й думає: «Піду ще в те королівство, де королева дочканездорова — може, вилікую її».Як задумав, так і зробив. Приїхав туди, прийшов до королевиххоромів, а люди, всі такі смутні, бігають та охають! Він і питає їх:— Я чув, що у вашого короля дочка дуже нездорова. Хай як вони її не лічать, нічого не подіють; тільки я б її вилічив.— Е, чоловіче, куди тобі! Заморські лікарі нічого не подіють, а ти й подавно!— Отже, скажіть королеві.Вони сказали королеві. Король вийшов до нього та й каже:— Якщо вилічиш, нагороджу тебе так, що не буде багатшого од тебе у світі, ще й дочку свою віддам за тебе.Пішов той чоловік,подивився на неї, а вона вже й кінчається. Він узяв, настругав глухогоугла, підкурив її — і вона одразу подужчала так, що днів за три і зовсімодужала, знов стала такою, як і перше.Король і всі люди такі стали раді, що й не сказати. Король на радощах і каже цьому чоловікові:— За те, що вилікував ти мою дочку, я її віддам за тебе, та ще, як умру я, ти будеш королем на моїм місці.Скоро й справді король помер, а на його місце став цей правдивий чоловік.Прокоролював він уже кілька там літ, коли приїжджає у його королівствоякийсь-то багатий, купець і посилає спитати короля, чи дозволить вінйому поторгувати у його королівстві. Король звелів йому прийти до нього.Приходить купець. Король одразу пізнав свого дядька, але не показавйому й виду: побалакав та й одпустив його торгувати. А своїм людямзаказав, щоб не відпускали його додому, а щоб, як буде збиратись вінїхати, просили його до нього. Так і сталось. Приводять цього купця докороля, король і питає його:— З якого ти королівства?— З такого-то.— Із якого города?— З такого-то.— Як прозиваєшся?— Так-то.Тут король і признався, що він його небіж — той, що без вісті пропав.— Ну, що, дядьку: ти казав, що кривдою лучче жити, ніж правдою;отже, ні! Ти тільки купець, а я король — правда кривду переважили!— Як же се сталось?Той і розказав йому все, що з ним діялось: як він хотівповіситись, як слухав, що чортяки говорили: все, все... А напослідокнавалив він усякого добра два кораблі та й подарував дядькові, сказавши:— Я забуваю все те, що ти мені робив. Бери собі оці два кораблі зусім добром. А як приїдеш у свій город, розказуй усім, що лучче житиправдою, аніж кривдою.Узяв дядько ті два кораблі з усім добром і поїхав додому. Якприїхав уже, стала його заздрість мучити: чого й він не король. Сумував,сумував він, а далі й думає: «Піду й я вішатись, може, й мені такприлучиться, як моєму небожеві».Узявши мотузок, пішов у ліс на те саме місце, де хотів вішатисьйого небіж. Але цьому не так прилучилось — де не взялись чортяки,схопили його та й почепили на найвищій гілляці.
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
