Твір на тему Захар Беркут-мудрий вадажок тухольскої громади.
У першій половині XIII століттямонголо-татарські орди, очолювані Батиєм, захопили Київ і попрямуваличерез Карпати в Угорщину. Вояка Батий вогнем і мечем плюндрував землюГалицької Русі. Але мужньо боронився український народ. Про один зепізодів героїчної боротьби наших далеких предків із монголо-татарськоюордою розповідає Іван Франко в повісті "Захар Беркут".Служіння народові було метою життя девяносторічного Захара. Усе своєжиття віддав він громаді. Дізнавшись про наближення ворога, Захар радитьтухольцям не просто відбити, а розгромити монголо-татарів. СтарогоБеркута хвилює не тільки небезпека, що нависла над Тухлею, а й танебезпека, що загрожує сусідським селам. То ж, заручившись сусідськоюдопомогою, послухавши поради Захара, громада вирішує розгромити ворога втухольській долині. Саме в цю складну хвилину старий Беркут отримуєзвістку про те, що його син Максим живим захоплений у полон. Захар нейме віри дим словам: Максим краще дасть себе порубати, ніж віддасться вневолю. Але Максим боровся сміливо, і лише підступом та силою вдалосявзяти його та закувати в залізні пута.На душі в Захара Беркута туга та тривога: небезпека загрожує громаді,син у полоні, як воно буде? Та чи здобудуть вони перемогу? Сама природаніби передчуває біду: ревуть тури, виють вовки, навіть земля глухостугонить.Захар Беркут усвідомлює свій обовязок ватажка навіть тоді, коли бояринТугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із долини, а за цевіддати полоненого Максима живим. Люди розуміють, який біль крає заразбатьківське серце Захара, і пропонують прийняти пропозицію. Але старийБеркут у цей час — насамперед громадський ватажок. Він відмовляється,тому що звільнені монголи обовязково підуть нищити сусідів, які зовсімне готові до бою й зазнають ще страшніших втрат. Захар підкорюєбатьківські почуття громадським інтересам і твердо відповідаємонгольському посланцеві: "Або ми всі загинемо, або ви всі — іншоговибору нема".У героїчній боротьбі тухольцям пощастило розбити монголо-татар, тазалишилася ще купка ворогів, які потопали. Серед них були ворожийвоєначальник Бурунда й Максим Беркут.Вороги просять відпустити їх в обмін на життя молодого Беркута. І цьогоразу Захар незламний. Приборкавши батьківські почуття, він розуміє, щозвільнені монголи не простять загибелі свого війська й наведуть на Тухлюще більшу силу. "Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хочодин ворог нашого краю!" — каже старий Беркут і своєю рукою посилаєвеличезний камінь у купу ворогів, де був і його син. Але не витрималосерце батька: Захар "тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками,ридав тяжко". Його можна зрозуміти. Але в грізний для народу час старийБеркут показав надзвичайну твердість, стійкість, силу духу.У своїй останній промові перед громадою Захар Беркут зазначає, щотухольці перемогли не лише завдяки зброї, а й за допомогою мудрості,згуртованості, дружби. Слова старого Беркута звучать як заповітнащадкам: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатисякупи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожасила не побідить вас".Іван Франко втілив в образі Захара Беркута мудрість народу, йогопрагнення жити в злагоді та мирній праці. Своєю повістю Великий Каменярзакликає нас любити свій народ і свою країну, яка стільки страждала, аще більш за все цінувати згуртованість і єдність, які роблять будь-якугромаду непереможною.
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
