Яким було дитинство василя симоненко
Вибрати не можна тільки Батьківщину...
Василь Андрійович Симоненко народився 8 сiчня 1935року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сімїколгоспників. Дитинство його, за словами Олеся Гончара, чуло риданняматерів, що божеволіли від горя над фронтовими похоронками. Скупе наласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли відзапізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти —ці найбезвинніші жертви війни...
Протягом 1942 - 1952 pp.майбутнiй поет навчався в школi: 4 класи у Бiïвцях (1942 – 1946 рр.),решта - у сусiднiх селах Єнькiвцях (1946 – 1947 рр.) i Тарандинцях (1947– 1952 рр.). Дорога до школи була для нього мукою... - через багатороків у новелі "Дума про діда" Симоненко не забуде згадати свою першудорогу: "...я ходив тоді в восьмий клас. Девять кілометрів було дошколи. Як на мої чотирнадцять років, то це не так вже й мало. Та це жтільки в один кінець дороги!.." У 1952 р. закiнчив iз золотою медаллюсередню школу в Тарандинцях та вступив на факультет журналiстикиКиïвського унiверситету iменi Т. Шевченка.Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливоїрадянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збіркипоезій "Тиша і грім" (1962 р.) і казка "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963р.).
