Твір традиції моєї родини
Коли народилася моямама, її батько, а мій дід, що працював агрономом, посадив на околицісела ліщину. Пояснив домашнім: «Виросте дочка — буде орішки лускати».Ліщина — це лісовий горіх. У нашому селі, та й у сусідніх селах,крім мого діда, ніхто це дерево не доглядав. Навіщо займатися? Заростідикої ліщини в лісах можна зустріти ледве чи не на кожному кроці. Але тодика ліщина, а дід вирішив її окультурити, зайнявся виведенням сортів.Пройшли роки, родина переїхала до міста. Мама закінчила університет, вийшла заміж, потім з’явився я.Але в родині не забули про ліщину, посаджену дідом. Вона розрослася,стала частиною тамошнього лісу, що підступає до села. Щороку ми всіразом приїжджаємо до цього села, збираємо дозрілий горіх. Він не тількисмачний, але й дуже корисний. Виведені дідом сорти горіха маютькрасиве сріблисте забарвлення шкаралупи, ядра містять багато олії. Цяліщина не має конкретного хазяїна. Кожний житель села може поласуватигорішками. Ліщина щедро обдаровує плодами жителів села і гостей.Цього року за давньою традицією ми побували на збиранні врожаюгоріха. Поверталися додому не тільки зі стиглими плодами, але й ізсаджанцями. Дід вирішив посадити горіх у нашому палісаднику, у будинку.Зацікавилися горіховеденням і наші сусіди. На своїх дачах вонивирощуватимуть горіхи. А ще в нашому будинку ціла колекція насінняліщини. Це горіхи різної величини, сортів, а також зібрані дідом у лісахУкраїни, де він буває у справах свого інституту, де тепер працює.
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
