Твiр на тему Життя Шевченка-це подвиг
Твори геніальних поетів ніколи не бувають прочитанідо кінця. Що більше пізнаєш справжнього Шевченка, то більше в йоготворах знаходиш незвіданого. Його феномен залишається до кінця непізнаним. А чари його слова, мені здається, не будуть розгадані ніколи.Такою самою мірою, як і загадка його генія, хвилює нас його життєвийшлях. Схиляєшся перед силою його духу, характеру.
Трагічною була його доля. Сирітство, поневіряння в наймах, жодної рідноїдуші поруч. І це в період життя, який вважають найсвітлішим,найщасливішим. Одна-однісінька за все життя усмішка долі - звільненнявід кріпацтва. Яким треба було бути сильним і цілеспрямованим, щоб закілька років надолужити те, що набувається десятиріччями: здобутиосвіту, оволодіти майстерністю художника, а потім шляхом самоосвітистати одним з найосвіченіших людей свого часу. Він вільно володівфранцузькою і російською мовами. Його знання з історії, українськогофольклору, літератури, української мови по-справжньому енциклопедичні.Справжній подвиг Шевченка я вбачаю в тому, що він став основоположникомукраїнської літератури, національної мови.
Та життяготувало йому все нові й нові випробування. Десять років заслання. Йогопереслідували, кинули в нелюдські умови. Тяжко хворий, він мусиввитримувати муштру солдатчини, йому забороняли писати, читати, малювати.Та зламати його героїчний дух не вдалось: "Караюсь, мучусь, але... некаюсь!".
Як часто люди сьогодні в сірій тяжкій буденщиніповсякденного життя відступаються від високих ідеалів, черствіють,байдужіють, думають тільки про власний достаток. Чи ж не подвижницьким єжиття Шевченка, який найменше думав про себе? Він завжди турбувався пронарод, долю України. Власна доля? Що вона порівняно з долею рідноїВітчизни?
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені!
Шевченко для нас - це не тільки те, що вивчають у школі, а й те, чим живуть, з чого черпають життєві сили, любов до України.
Свою Україну любіть,
Любіть ії ... во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
