Розповідь на тему душевна краса нашего нороду
Поняття народу і Батьківщини для мене нерозривні і єдині. Говорячи пробагатство свого народу, я уявляю неосяжні лани Батьківщини, море золотоїпшениці під блакитним небом. Недаремно ці кольори — жовтий і блакитний —стали кольорами державної символіки українців. Моя земля багатародючими грунтами, які в роки Великої Вітчизняної війни ворог вивозив назахід; багата вона своїми надрами, які приховують у собі золото ібурштити, нафту і газ, руду та вугілля. Але найбільше багатство моєїБатьківщини — її народ.
Навіть найбільші матеріальні цінності не замінять духовногобагатства мого народу. Милозвучна мова і лірична пісня, славна історія ічисленні традиції, та і сама вдача українців, щира, відкрита,доброзичлива,— ось найбільше багатство. І це багатство протягом столітьтреба було зберігати для нащадків. Поетичне бачення рідного слова укожного з нас своє, але всі ми ставимося до материнської мови з височинизагальнолюдських моральних і естетичних цінностей. Звертаючись донароду, І. Франко писав:
...в слові твойому іскряться
І сила, й мякість, дотеп, і потуга,
І все, чим може вгору дух підняться.
(«Мойсей»)
Мамине слово, мамина колискова — наше перше підсвідомезнайомство з Вітчизною. Адже від батьківського порога починається рідназемля. Біленька хата у вишневому садку - нездійснена мрія ТарасаШевченка. Біла хата, біла сорочка, біла свита... Це становило неодміннунаціональну прикмету українця, бо білий колір — цс символ чистоти ідушевної краси. Білі рушники прикрашали оселю українця, білим вишиванимрушником мати стелила своїй дитині доріжку в далекі світи. Якпереплелись давні національні традиції з сучасністю! Адже і зараз, як ібагато років тому, мати співає своїй дитині колискову пісню рідноюмовою; і нині, як колись, дарують матері своїм дітям рушники разом зісвоїм благословенням.
У тісному поєднанні з рушником існує хліб. Більшість українськихтрадицій повязані з хлібом. Дорогих гостей зустрічають хлібом-сіллю,хліб несуть на відвідини породіллі, на входини в нову оселю, на весілля іна поминки.
А весільний коровай! Його прикрашали калиною. Ще одна традиціянашого народу, адже народна мудрість свідчить: «Без верби і калини немаУкраїни». Ці священні для українця дерева неодмінно росли біля хати. Аукраїнська пісня! Недаремно говорять, що українець співає цілий рік іцілий вік. Мелодійна дівоча пісня звучала в убогій хаті і на полі,жартівлива — на вечорницях та на вечорових ґулях молоді, ніжна — білядитячої колиски, завзята — вела в похід козацьке військо на захистрідної землі.
Українці в усі віки захищали рідну землю від ворогів, але брали вруки зброю лише тому, що змушував ворог. Бо не було більшого щастя длямого народу як мирна праця на своїй землі. Хлібороби, трударі, добрі іщирі люди — ось риси представників мого народу. Багатий мій народ італановитими людьми, він дав світові видатних композиторів і художників,співаків і музикантів.
Такий народ заслуговує кращої долі. Сподіваюсь, що він її матиме.Той, хто здобув незалежність, зуміє вийти з економічної кризи. І тоді добагатства духовного додається і матеріальний добробут. Я в це вірю.
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
