Допоможіть будьласка написати невеличкий твір на тему: Мої роздуми під час читання поеми наймичка. Допоможіть мені дуже терміново!
У творчості Т. Г. Шевченка багато уваги приділялось і долі жінки: їхбезправність, беззахисність, трагізм долі - завжди хвилював поета.Можливо, тому, що рано пішла з життя його матір, можливо, тому, що долякоханої Оксани тяжко зранила душу поета, можливо, тому, що була тяжкоюдоля його сестер.
У поемі "Наймичка", яку поет написав 1845 року, розповідаєтьсяпро долю Ганни - матері, яка не в змозі виростити сама дитя, підкидаєсина багатим бездітним людям, а сама йде до них наймичкою, щоб бути білясвоєї дитини, хоч і не маючи можливості сказати, що вона його мати.
Коли в класі вчителька читала цю поему Т. Шевченка, було тихо, всіх схвилювала доля Ганни.
Слухаючи поему, я була вражена силою материнської любові. Якже вміла Ганна глибоко любити, яку мала велику силу волі! Адже вонаніколи не думала про себе - всю себе віддала синові. Ганна любила синамовчки, і він відчував її любов, дивуючись із почуттів сторонньої, яквін вважав, жінки.
Мені боліло серце, коли Ганна відмовилася бути за матір Маркові на весіллі, хоча й розумію, як би їй це було нестерпно.
Коли читали рядки поеми про останнє повернення Ганни з Києва, ябула схвильована тим, якою доброю жінкою була Ганна, як вона любила нетільки Марка, а і його дружину, і його дітей. Мені здасться, що якбиГанна розповіла Маркові раніше, що вона - його матір, то все у них було бдобре. Я впевнена, що Марко зрозумів би свою рідну матір, більше того -він захоплювався би нею, її вчинком.
Останні рядки поеми не можна слухати без сліз. Усе життямріючи сказати Маркові, що вона його матір, в кінці поеми, лише передсамою смертю, Ганна відкриває таємницю синові:
"...Прости мене! Я каралась
Весь вік в чужій хаті...
Прости мене, мій синочку!
Я... я твоя мати".
Та й замовкла...
Зомлів Марко,
Й земля задрижала.
Прокинувся... до матері -
А мати вже спала!
Жертовність Ганни-матері, її безмежну материнську любов Т.Шевченко підніс до найвищих надбань людства. Поет низько схилявся передобразом Матері, яка оберігає своє дитя.
Під час читання поеми у мене наверталися на очі сльози -сльози від захоплення образом Ганни, її великим люблячим серцем.Маркові, я впевнена в цьому, дуже поталанило. Бо й сьогодні, на жаль, єдіти, які ніколи не звідають такої сили материнської любові. Я сиділамовчки й думала, чому Ганна - мати-покритка, кріпачка, знайшла вихід длясебе, для своєї дитини, чому ж сьогодні є матері, які відмовляються відсвоїх дітей? Чого ж бракує цим матерям? І ви знаєте, я знаю чого - їмбракує вміння любити, бракує материнської любові.
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
