Родинні стосунки Т.шевченка
Мотив руйнації родинних стосунків у творчості Тараса Шевченканабуває статусу метамотиву внаслідок функціонування на різнихрівнях змістової структури його творів: ситуація розладу родини, щовиявляється через її неповноту (смерть, зраду, відсутність одного збатьків, втрату, зникнення дітей тощо), деформацію родинних зви-чаїв (позашлюбні діти, кровозмішення, ненависть, убивство рідних),проектується на український світ, що теж переживається ліричнимгероєм як дисгармонійний. Так, за Гр. Грабовичем, у поезіїТ. Шевченка «сімя замальовується як щось спотворене і скалічене.У своєму мікрокосмі вона відображає скалічене й ненормальне су-спільство. Її розлад драматично втілюється в "злочинах проти при-роди" і в незаконнонародженості» [2, 74]. Згідно з концепцієюГр. Грабовича стосовно міфопоетичної природи творчостіТ. Шевченка, усі ланки континууму "індивід – родина – суспільство"накладаються навзаєм, що дозволяє художньо осмислити розладсвіту через трагедію родинного та особистісного життя. Звязок ро-дини і суспільства у Шевченковій творчості відзначенийВал. Шевчуком: "У мислительній системі поета родина – провіднатема: родина бачиться як мала й велика, обидві взаємоповязані,коли руйнується велика сімя, руйнується мала й навпаки" [7, 221]."Мала" і "велика" родини розглядаються дослідником як мікророди-на – батьки та їх діти і макрородина – спільнота, нація, крім того,ним виділено і квазімакрородину – державу. Отже, йдучи заВал. Шевчуком, ідеальною моделлю для людських, суспільних, на-
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
