Твір "вільний дух народу ще тлів під попелом неволі" за "Дорогою ціною"
Друзя завтра К.Р.помогите!
пожалусто
Значення поняття«воля»для розуміння ідейного змісту повісті Повість«Дорогою ціною»— один із найкращих творів Коцюбинського.Художник слова розкрив правдиві картини підневільного життя кріпаків,їх нестримне прагнення до волі.Письменнику творі оспівує волелюбність українського трудового народу, закликає здобуватиїї, хоча б і дорогою ціною. Твір написаний у 1901 році, коли в країніпожвавився революційний рух і боротьба за волю розгорнулася з новою силою.Героїчні події минулого, до яких звернувся письменник, пробуджували в його душісучасників приспані прагнення до волі. Чарівним називає письменник слово«воля». Це слово, що передавало найпозитивнішу мрію народу, розпалювало кров ів Остапа. Він бунтував, нагадував й іншим кріпакам, що «пора вже висунути шию зпанського ярма». Герой утікає на вільні землі. У 30-х роках минулого століття вУкраїні посилюються протести кріпаків та селян проти жахливих умов життя. Вониспалювали садиби панів, вбивали своїх господарів, їхніх управителів, навітьвиступали зі зброєю проти царських військ. Це був час Устима Кармелюка. Це булаВелика битва, що наближала скасування кріпосництва. Саме про цей складнийперіод розповідає у своїй повісті М. Коцюбинський, життя якого було пов’язане зселянством. Письменник порівнює кріпаків із волелюбним знесиленим туром, на шиюякого було накладено ярмо. Однією з форм протесту проти кріпаччини була втечавід пана, і саме на початку XX століття це явище набуло масового характеру.Дорогою ціною здобувалася воля, право на щасливе життя, саме на цьому інаголошує письменник у своєму талановитому творі. М. Коцюбинський своїм творомпрославляє бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бутиробочою худобою для панів. Українське селянство, за словами автора, готове булодорогою ціною заплатити за волю. Воно не заплісніло в неволі, не втратило живоїдуші, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалася із покоління впокоління, опоетизовувалася у народних піснях, кликала до втечі від панів у тімісця, «…де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягтикістками на вічний спочинок». Волелюбний характер українців М. Коцюбинськийпідкреслює метафорою: «Ярмо було накладено на шию дикому турові», а сила, зякою селянство України бажало волі, порівнювалося з талими водами під теплимподихом весни, з повноводною річкою. Незважаючи на труднощі і поневіряння Остапзберіг любов до волі. Щоб це підкреслити, Коцюбинський в епілозі змальовуєвітер, наділяючи його рисами живої істоти. А, відомо, що вітер у народнійтворчості — символ волі. Прагнення до волі, самовіддана боротьба за неї,мужність, відвага — найголовніші риси героїв твору. У цих образах втіленоволелюбність українського народу, який ніколи не міг змиритися ні з пануванняміноземних загарбників, ні з пануванням «свої» поміщиків.
