Цитати до образу Остапа(будь ласка)))))
- «…Його, стрункого й міцного, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю».- «Хай воно загориться без вогню й диму… Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились…»- «Не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей:застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… Ех, піду,де воля, де інші люди…»- «Се одиноке світло серед сонного села було немов останнім«прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала його з батьківщиною, зусім близьким. Але за хвилину віконце згасло, і Остап почув, як разом іззниклим світлом в його серці щось урвалось і село геть одсунулось одйого. Остап непомітно для себе зітхнув…»- «Дивне почуття охопило Остапові груди: замість радості — сильнеобурення стрепехнуло його істоту. В один момент відчув він усі кривди йзнущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами вногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки».- «Та хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишеньпанською худобою? Хіба його батько, мати, Соломія, навіть дідусь його,що ходив у Січ, а потім різав панів в Умані,— хіба ж вони не стали такоюхудобою? Коли б вони не були панським товаром, то не міг би панрозлучити його з Соломією та силою оддати її за свого хурмана, не міг бисивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілуватиОстапа за сміливе слово».- «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю,яких він слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з устдідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».- «І враз Остапові зробилось весело і легко, Він почувся на волі.Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах,запрохалась на волю…»- «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном…»- «Остап теж не боявся смерті. Йому тільки хотілось перед смертю побачити Соломію».- Остап про Соломію: «Вона така добра, так кохала його, вона пішлаза ним у далеку дорогу, не пожалкувала кіс своїх задля нього, вонадоглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш».- «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею
