Напишіть 7 диктантів для 5 класу
1.Літо. Сонце сипле з неба вогнем, але веселі й крикливі хлоп’ята зовсім не відчувають спеки. Вони забавляються в холодку. В саду дерев багато, зілля всякого, і бігати є де.
Як люблять діти бігати й бавитися в тім саду! Тут росте величезний, грубий і дуже гіллястий дуб. Він, немов зелена кругла баня, видніється здалеку над селом.
Дуб росте біля самої дороги, підпирає пліт. До його стовбура, немов діти до батька, туляться широколисті лопухи, кропива та подорожник.
Місце під дубом гладко витоптане. Тут хлоп’ята люблять ховатися, мов під безпечну стріху, від дощу, зливи. Тут ніхто їх не сварить за крик або біганину.
2.У лісі взимкуТихо в лісі, тільки поскрипує веселий морозець. Тварини лісові не бояться снігу і морозу. Одяглися в тепле хутро звірятка, в густий пушок пташки і шукають собі їжу. Під дуплом старого дуба миша собі ще влітку нірку вирила, наносила тоненьких травинок і моху. Вилізла з нори, озирнулася навкруги. Тихо, очі сліпить білий сніжок. Засипав сніг стежечку. Вилізла тихесенько мишка на пеньок, дивиться: сухе насіннячко сюди вітерець приніс. Поласувала і почала хутро своє чистити. Ось під корою сховався на зиму жучок-шкідничок. Схопив дятел жучка і проковтнув. Раптом стрибнула на пеньок білка, шишка соснова у неї в лапках.(99 сл.)
3.Бабине літо День був ясний, сонячний та теплий. Починалось бабине літо. Надворі синіло, як літом.Сонце ходило на небі низенько, але ще добре припікало косим промінням. Тихий вечір ледве ворушився. Над полем миготіло марево. Половина листя на вербах уже пожовкла, але на тополях, на осокорах лист зеленів, ніби влітку. Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумать, що надворі не бабине літо, а справжнє літо. Тільки зелена низька озимина навкруги току нагадувала про осінь. Надворі летіло павутиння. Усе синє небо було ніби засноване білим, як пух, легким, як шовкові нитки, павутинням.
(94 сл.)
4.смотри фото
5. Хуха-Моховинка
Вонабула останньою. Народилася не ранньоювесною, як всі її сестри та брати. Булотоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-товона була найменшою в родині, «мізинчиком».Її дуже жаліли й любили, але ж любили нетільки за те, що була вона манісінька,як кошенятко. Була вона добра, лагідна,плоха, звичайненька, слухняна, роботяща.А граючись з іншими малими Хухами, радоприставала на всяку забавку, до якої їїкликали. І ніколи ніхто не бачив, щобвона коли гнівалась, чи була роздратована,або ж мала якісь примхи. Коротко кажучи,це була дуже гарна Хушка, може, ліпша,як всі інші Хухи в тому лісі.Звалиїї Моховинка.
6. Близнята
Долявклала в душу одного хлопчика розуміннялюдських пристрастей і подарувала йомутри яблучка: одне скляне, друге золоте,а третє цілком звичайне, таке, як ще враю росло.Другомусинові доля вклала в душу глибокудопитливість і подарувала йому маленькуземну кулю з горами, морями і блакитнимнебом, засіяним зорями.Ісказала Доля:– Завдякицим подарункам твої діти стануть такими,як ти побажала.Післяцих слів Доля стала тінню і зникла.Дітипідростали. Перший змалечку був балакучим,веселим, допитливим, його завжди можнабуло бачити серед людей, бо він не любивсамотності. Другий був мовчазним,спокійним, замисленим. Любив цілимиднями сидіть на березі моря, милуватисядалекими горами, купати погляд у небеснійблакиті. Тихими літніми ночами вінзадивлявся на зорі. Обидва брати береглисвої дарунки як зіницю ока.
7. Чомупес живе коло людини?
Давно,дуже давно жив собі самітний пес. Врештінадокучило йому самому блукати в лісій вирішив собі знайти друга-товариш, зкотрим би жив. Але хотів, аби цей йоготовариш був найсильніший із тварин…Подумавпес, що лев має бути сильнішим…Леве,леве, королю звірів, заживімо разом!Заслугу прийму тебе, – відповів лев. Песзостався з ним. Раз так понад вечірпочав пес боятися й завив, загавкав.Вибіг лев з палати й каже йому:Мовчи,бо ще надійде людина й застрелить насобох!Песзамовк, але враз здогадався, що та людинамає бути сильнішою, коли її лев боїться.Пішов пес до людини і пристав до службив неї. Від того часу й живе пес з людиною.
