ХОРОШЕЕ СОЧИНЕНИЕ?
Роль поета й поезії в суспільстві
Як і кожного справжнього митця, Лесю Українку хвилювала проблема ролі поета й поезії в суспільстві. Відповідь вона шукає у багатьох творах, серед них і поема «Давня казка».
Головні герої цього твору- лицар Бертольд і бідний поет. Не називаючи імені співця, Леся Українка ніби підкреслює: ім’я його може і не залишитися в пам’яті поколінь, але головне- це творчість, якій гарантована вічність. Леся Українка в авторських характеристиках оспівує талант свого героя: його поезія була «і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною». Поет славив красу природи, красу вільної людської думки, чистих почуттів дружби і кохання. На крилах думки поет часто линув «в таємні світи надхмарні». Найважливішим для співця було відчувати свою внутрішню свободу. Бо поет-звичайна людина. Поету не потрібні гроші, не потрібне багатство.
У нього своє «багатство-панство»:
«Бачиш ти – оця діброва,
Поле, небо, синє море –
То моє багатство-панство
І розкішне, і просторе.»
Поет вірний своєму народові. Підтверджують це слова, які сказав віршотворець Бертольду, коли він запрошував співця стати придворним у своєму замку :
«Золотих не хочу лаврів, -
З ними щастя не здобуду.
Як я ними увінчаюсь,
То поетом вже не буду.»
«В художніх образах "Давньої казки" утверджується ідея високого призначення і всеперемагаючої сили мистецтва. Поетові пісні допомагають володареві якоїсь казково-умовної країни графові Бертольдо здобути прихильність коханої, перемогти "бусурманського царя" і навести лад у своїх володіннях, а коли він забуває про свої обов’язки перед підданими і доводить країну до розрухи — обертаються грізною непереборною силою проти нього. Графські слуги кидають поета у в’язницю, але "всі пісні його, всі гадки" годі замкнути у тюремних стінах. Вони стають грізною зброєю трудящого люду в "страшній затятій" війні за "правду нову"». Надію на визволення, віру в краще майбутнє нації Леся Українка передає через образ досвітніх огнів. Вони означають добро й світло, які переможуть темряву самодержавного гніту, що розкинув чорні крила над Україною.
Поет вірив в те, що нарешті ця давня війна закінчиться. На землі запанує «правда нова».
І хоч зараз « ворожнеча» з панами в далекому минулому, але до «правди нової» ще далеко. А отже, поети повинні продовжувати служити своєму народові, словом викриваючи неправду і несправедливість.
Нормально. Ну короче хорошое
Оцени ответ
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
